ВОРОК

ворок
во́рок
во́рак "хлев", ю.-в.-р. во́рок – то же, смол. (Добровольский). От вор II, вера́ть, завере́ть, заво́р.


Смотреть больше слов в «Этимологическом словаре русского языка»

ВОРОН →← ВОРОЖИТЬ

Смотреть что такое ВОРОК в других словарях:

ВОРОК

ВО́РОК, а, ч.1. Мішечок із гострокутним дном для відціджування та віддушування сиру.Ворок із сиром притискали дошкою, яка кріпилася до кінців столика г... смотреть

ВОРОК

-а, ч. 1) Мішечок із гострокутним дном для відціджування та віддушування сиру. 2) діал. Мішок.

ВОРОК

ВОРОК.См. Вор2.

ВОРОК

   Скотный двор.   (Термины российского архитектурного наследия. Плужников В.И., 1995)

ВОРОК

-а, ч. 1》 Мішечок із гострокутним дном для відціджування та віддушування сиру.2》 діал. Мішок.

ВОРОК

імен. чол. роду

ВОРОК

ВОРОК, ворки, см. варять. Воры ж. мн. стар. заворы, забойка, колова. Броды все бяху заворены ворами, сваями.

ВОРОК

(польс. w(rek), -а, ч., діал. Мішок. Вузенький ворок — тісно тут мені, щоб радість розпросторити. (П-1:135).

ВОРОК

ворак "хлев", ю.-в.-р. ворок – то же, смол. (Добровольский). От вор II, верать, завереть, завор.

ВОРОК

Мішок, торбина

ВОРОК

во́рок іменник чоловічого роду

ВОРОК

ворок, -а

T: 142