Смотреть больше слов в «Этимологическом словаре русского языка»
БАГА́Ч (той, хто має багатство), БАГАТІ́Й, БАГА́ТИЙ, БАГАТИ́Р розм., СИ́ТИЙ перев. мн., ТОВСТОСУ́М розм., ТОВСТОПУ́ЗИЙ зневажл., ДУ́КА заст., ДУКА́Р за... смотреть
-а, ч. 1) іст., заст. Те саме, що дукат. 2) заст. Те саме, що дука.
імен. чол. роду
-а, ч. 1》 іст. , заст. Те саме, що дукат.2》 заст. Те саме, що дука.
дука́ч 1 іменник чоловічого роду, істота багач арх. дука́ч 2 іменник чоловічого роду монета
див. багатий
"мастер, дока, знаток", терск. (РФВ 44, 91). Возм., к дока.
Золота монета [XI]
см. дукат
дукач, -а