РЮМА

рюма
I рю́ма
I "падучая болезнь", рюм – то же, др.-русск. рюма, рюмъ – то же. Неясно. Вероятно, следует отделять от сл.; см. Преобр. II, 239 против Фасмера, Гр.-сл. эт. 169.
II рю́ма
II "плакса", рю́мить, рю́млю "плакать, хныкать", рю́мза "плакса", укр. рю́ма, рю́мса "плакса", рю́мати, рю́мсати "хныкать", блр. рю́мзаць, смол. (Добровольский), с др. вокализмом: ры́мза "плакса" (см.). Звукоподражательного происхождения, связано с реве́ть, ср. лит. riáumoja "бык ревет"; см. Буга, РФВ 75, 141; Маценауэр, LF 18, 258; Преобр. II, 238 и сл. Ср. образование пла́кса : пла́кать.
••
[Ойнас ("Тhе Slavic аnd Еаst Еurореаn Journal", 15, 1957, стр. 42) связывает рюма I и рюма II и производит оба слова от рюмить, звукоподражательного происхождения. – Т.]


Смотреть больше слов в «Этимологическом словаре русского языка»

РЮМКА →← РЮМ

Смотреть что такое РЮМА в других словарях:

РЮМА

ПЛА́КСА розм. (той, хто часто плаче, схильний до плачу); ПЛАКСІ́Й розм., ПЛАКСУ́Н розм., ПЛАКСИ́ВЕЦЬ розм., ПЛАКУ́Н розм. рідше, РЮ́МСА розм., РЮ́МА ро... смотреть

РЮМА

розпуска́ти / розпусти́ти сли́ни (ню́ні, патьо́ки, рю́ми, рю́мси), зневажл. 1. Плакати. (Варка:) Ти чого слини розпустив, як баба Горпина, що пасе панських гиндичат! (І. Карпенко-Карий); (Василь:) Верни її, братіку! Покаюся, перед усім миром покаюся!.. (Митрохван:) Ач, розпустив слини! (М. Кропивницький); Він закрив долонями обличчя… — Знайшов де рюмсати. Ач, нюні розпустив! Виходь! (М. Понеділок); І знову розпустила (баба) патьоки і заголосила на всю хату (О. Стороженко); (Омелько:) Ти ще тут рюми розпустила… Геть! (М. Кропивницький); (Пані (до Ярини):) А ти чого тут рюмси розпустила? (С. Васильченко). 2. Переставати стримувати себе у вияві почуттів, настрою і т. ін. — ..Ти говориш: “слини розпустив”. Підожди, дай мені сказати! ..Другі мають щось десь, що і прийме їх, куди вони можуть прихилитися при лихій годині, де вони будуть почувати себе дома (В. Винниченко); Як Богданові хотілося обняти цю... смотреть

РЮМА

I рюмаI "падучая болезнь", рюм – то же, др.-русск. рюма, рюмъ – то же. Неясно. Вероятно, следует отделять от сл.; см. Преобр. II, 239 против Фасмера, Гр.-сл. эт. 169.II рюмаII "плакса", рюмить, рюмлю "плакать, хныкать", рюмза "плакса", укр. рюма, рюмса "плакса", рюмати, рюмсати "хныкать", блр. рюмзаць, смол. (Добровольский), с др. вокализмом: рымза "плакса" (см.). Звукоподражательного происхождения, связано с реветь, ср. лит. riaumoja "бык ревет"; см. Буга, РФВ 75, 141; Маценауэр, LF 18, 258; Преобр. II, 238 и сл. Ср. образование плакса : плакать.••[Ойнас ("Тhе Slavic аnd Еаst Еurореаn Journal", 15, 1957, стр. 42) связывает рюма I и рюма II и производит оба слова от рюмить, звукоподражательного происхождения. – Т.]... смотреть

РЮМА

РЮ́МА, и, ч. і ж., розм.Плаксива людина.– Ану, Васильку, .. перекриви оту рюму (Панас Мирний).

РЮМА

корень - РЮМ; окончание - А; Основа слова: РЮМВычисленный способ образования слова: Бессуфиксальный или другой∩ - РЮМ; ⏰ - А; Слово Рюма содержит следу... смотреть

РЮМА

імен. чол. роду, жив.імен. жін. роду, жив.

РЮМА

-и, ч. і ж., розм. Плаксива людина.

РЮМА

Рю́мса, -си і рю́ма, -ми

РЮМА

-и, ч. і ж. , розм. Плаксива людина.

РЮМА

див. плаксивий

РЮМА

рю́ма іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.

T: 150