Смотреть больше слов в «Этимологическом словаре русского языка»
ВО́РОК, а, ч.1. Мішечок із гострокутним дном для відціджування та віддушування сиру.Ворок із сиром притискали дошкою, яка кріпилася до кінців столика г... смотреть
-а, ч. 1) Мішечок із гострокутним дном для відціджування та віддушування сиру. 2) діал. Мішок.
ВОРОК.См. Вор2.
Скотный двор. (Термины российского архитектурного наследия. Плужников В.И., 1995)
-а, ч. 1》 Мішечок із гострокутним дном для відціджування та віддушування сиру.2》 діал. Мішок.
імен. чол. роду
ВОРОК, ворки, см. варять. Воры ж. мн. стар. заворы, забойка, колова. Броды все бяху заворены ворами, сваями.
(польс. w(rek), -а, ч., діал. Мішок. Вузенький ворок — тісно тут мені, щоб радість розпросторити. (П-1:135).
ворак "хлев", ю.-в.-р. ворок – то же, смол. (Добровольский). От вор II, верать, завереть, завор.
Мішок, торбина
во́рок іменник чоловічого роду
ворок, -а