Смотреть больше слов в «Этимологическом словаре русского языка»
глузд сущ., кол-во синонимов: 3 • память (16) • рассудок (19) • ум (39) Словарь синонимов ASIS.В.Н. Тришин.2013. . Синонимы: память, рассудок, ум... смотреть
відбі́гти (відби́тися) ро́зуму (глу́зду). Стати божевільним; збожеволіти. Він був би розцілував їх (стрільців), але боявся викликати новий переполох. Подумали б, що старий Матвій Шавала відбіг (не дай Боже) розуму (Мирослав Ірчан); У селі говорили всячину. Казали, що над книжками розуму одбіг, казали, що й з чортом злигався (Б. Антоненко-Давидович); (Штефан:) Отче! Ви ж бачите: стара вже відбилася глузду й казна-що верзе... (Я. Галан). втрача́ти (тра́тити) / втра́тити (стра́тити) ро́зум (глузд). 1. Переставати нормально мислити, поводитися; ставати божевільним. — Говорили поміж себе люди, що дід зовсім розум втратив, де ж таки — ходить та й ходить, аж до сусідньої області забивається, гасає, як той Марко по пеклу (Ю. Яновський); Хто глянув би збоку на цей розгардіяш, міг би подумати, що тут люди втратили глузд і тільки шаленіють, не тямлячи себе, замкнуті в цій клітці, сповнені пекучої задухи (О. Гончар); — Вона стратила розум, збожеволіла,— загомоніли молодиці (І. Нечуй-Левицький); Якого страху набралася вона тоді в поганім тім млині, мало розуму не стратила (О. Кобилянська); (Маруся:) Моя мати! Тут, в Цареграді! Ні! Я доспівалась... Я з горя притужила тінь своєї матері... Мабуть, вмерла моя мати!.. Боже мій, поможи мені! Я, здається, стратила розум (О. Левада). 2. Бути неспроможним обдумано діяти у складній ситуації; губитися. — Усі знають, що Софроній, хитрющ глузд за ро́зум заверта́є (заверну́в) у кого і без додатка. Хто-небудь не може нормально мислити, діяти. — Чи ви од чаду, чи з похмілля? Чи чорт за душу удряпнув? Чи напились дурного зілля, Чи глузд за розум завернув? (І. Котляревський). добра́ти (до) ро́зуму (глу́зду, то́лку, ума́ і т. ін.) у чому і без додатка. Додуматися до чого-небудь, зробити певний висновок. Певні були (селяни), що ті (коноводи) не втечуть.., але не могли добрати розуму, як їх узяти (Б. Грінченко); Він і зараз ніяк до розуму не добере — хто б таки його листа міг віднайти? (А. Головко); — Не доберу я толку в твоїх речах,— каже Петро (П. Куліш); // Незрозуміло. А воно й місто зараз — до ума не добереш: завод же стоїть і тютюнові фабрики — бастують робітники (А. Головко). дово́дити / довести́ до ро́зуму (до ума́, до глу́зду). 1. кого і без додатка. Виховувати, ростити (про дітей). — Щоб вам (Галі і Чіпці), мої рідні, щасливо вік звікувати та своїх діток до розуму довести! (Панас Мирний); Тепла хвиля підмиває серце матері, як вода калину, щасливою сльозою очі криються: усіх же вигодувала та виняньчила та й до розуму довела (Григорій Тютюнник); Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів (Укр.. присл..); Няньчить її й доглядає (ненька).., Обчісує й одягає, До глузду доводить (П. Гулак-Артемовський). 2. що. Здійснювати, успішно виконувати що-небудь, справлятися з чимсь. — Багацько таких, що на готовеньке зазіхають, та мало таких, що до ума що-небудь доводять (Л. Яновська); — Позичити (насіння) не штука,— відповів голова,— та дивіться, щоб до ума довели (М. Рудь). 3. кого. Наставляти, повчати кого-небудь. Параска ще довго корила хатніх, до ума доводила невістку (К. Гордієнко). збива́ти / зби́ти з ро́зуму (з глу́зду) кого. Зваблювати, спокушати, підштовхувати на нерозумні дії. Хто ж, як не він, отой дука прославлений, Сю сироту загубив? Хто, як не він, стиду, честі позбавлений, дівчину з розуму збив? (П. Грабовський); (Наталя:) То спитайте його: чи я йому що роблю? (Шкандибиха:) Буде й того... Обпоїла чимсь, з глузду збила, та ще мало? (Панас Мирний). з глу́зду (з ро́зуму) з’ї́хати (зсу́нутися, спа́сти і т. ін.). Збожеволіти, стати психічно хворим, несамовитим. — Ти що, з глузду з’їхав? — лається жінка (з чоловіком) (Нар. опов.); — Хіба я таки сказився чи з глузду з’їхав, щоб одрізувать землю,— сказав Карпо (І. Нечуй-Левицький); — Схаменися, Миколо! Ти ж статечна людина: Ніколи не водилось такого за тобою, хлопець розсудливий, а зараз мов би з глузду з’їхав (М. Лазорський); — Та я бачу, що ви вже зовсім з’їхали з розуму, а не тільки трохи, як мені казали... (Ірина Вільде); — Немає в мене більше дочки, як Явдоха! А вона ще не зсунулася з глузду, щоб проти батька іти! (Панас Мирний); Ні, наші козаки ще з розуму не спали, Щоб Вовка од біди сховали! (Л. Глібов); (Рябина:) Чи ти, старий, одурів, чи з розуму сплив? Та за що дерево путаєш? (І. Франко). здоро́вий глузд (ро́зум). Тверезе розуміння, сприймання чого-небудь; розсудливість. Було в селі кілька вічних опозиціонерів.., але здоровий глузд наказував Аркадієві саме їх не чіпати (Ірина Вільде); Здоровий глузд підказував йому, що в місті не можна затримуватися ні на годину (В. Собко); Всупереч живим фактам, наперекір здоровому розуму ці горе-теоретики твердять про “відмирання” народної творчості (М. Рильський). зійти́ / схо́дити з ума́ (з ро́зуму, з глу́зду). 1. Стати психічно хворим, збожеволіти. Час давно б зрозуміти жандармським чинам, що коли б він і був симулянтом насправді, то в лікарні давно вже зійшов би з ума (О. Левада); Ти дала мені тільки розхитані нерви,— і от тепер я чую, що зійду з глузду... (Г. Хоткевич); // Поводитися безглуздо, нерозумно. — Де криниця, а де я..? Чи я з ума зійшла, чи що?.. (Г. Квітка-Основ’яненко); — От, видите, бігме, я вже забула, так мені баки забили. З розуму сходжу (Л. Мартович). 2. за ким, рідше по чому. Виявляти надмірне захоплення, полонившись ким-, чим-небудь; упадати за кимсь. Панянки з ума сходили по його красі, по його норову веселому-сміхотворному (Панас Мирний); Славка... якраз в ту пору буквально з розуму сходила за тим гульвісою (Ірина Вільде). не прибра́ти глу́зду (ро́зуму, ума́ і т. ін.) щодо чого. Не знайти якогось певного рішення; не збагнути чогось. — Тепер не приберу більш глузду, Як тут сих поселить прочан (І. Котляревський); (Дзюба:) Коли б ти знала, Лесечко, яке мене лихо спіткало. Розуму не приберу, що й робити (І. Кочерга); (Кіндрат Антонович:) Я вже й ума не приберу, як на це діло дивитись (М. Кропивницький). ріши́тися (позбу́тися) ро́зуму (ума́, глу́зду). Втратити здатність нормально мислити, діяти і т. ін.; збожеволіти. Всі так ізвикли (звикли) бачити його без подружжя, що надзвичайно здивувалися, почувшися (почувши), що він має одружитися..— От, на старість розуму рішився! (Б. Грінченко); — Цей Павло ума рішився: от сам на себе і зводить лихо — чуєте? (Марко Вовчок); — Уже ж або обпоїла, або підкурила чимсь. А тільки він з її волі ніяк не вийде: мов тая дитина, за спідницю держиться, зовсім свого глузду рішився! (Дніпрова Чайка); От вернувся (художник), відчинив лиш двері І — остовпів!.. На полотні якісь химери, Строкаті кола, плями… Наче хто топтавсь (по картині) .. Художник глузду не позбувся трохи (А. Косматенко).... смотреть
ГЛУЗД, у, ч., розм.1. Те саме, що ро́зум.[Уляна:] Цур йому з його багатством, коли в нього глузду нема (Г. Квітка-Основ'яненко);Я перебрав усі плани, я... смотреть
I. ПІДСТА́ВА (розумне обґрунтування чогось), РА́ЦІЯ, СЕНС, ГЛУЗД, РЕЗО́Н розм. Не було найменших підстав це зборище випадкових людей вважати за правомо... смотреть
ГЛУЗД, у, ч., розм. 1. Те саме, що ро́зум. [Уляна:] Цур йому з його багатством, коли в нього глузду нема (Кв.-Осн., Вибр., 1937, 392); Я перебрав усі плани, які тільки може придумати людський глузд (Мик., II, 1957, 54). ◊ Глузд за ро́зум заверну́в — про стан людини, коли вона не може нормально мислити або діяти. Чи ви од чаду, чи з похмілля? Чи чорт за душу удряпнув? Чи напились дурного зілля, Чи глузд за розум завернув? (Котл., І, 1952, 185); 3 глу́зду з’ї́хати (скрути́тися, зсу́нутися); Глу́зду ріши́тися — втратити розум, стати божевільним. Настрій у мене препоганющий. Чи люди подуріли, чи, може, я з глузду з’їхав (Кол., На фронті.., 1959, 96); Вже ніхто із глузду не скрутився, І досі не чутно, щоб хто на трьох жінках В тім царстві оженився (Гл., Вибр., 1957, 61); — Немає в мене більше дочки, як Явдоха! А вона ще не зсунулася з глузду, щоб проти батька іти! (Мирний, V, 1955, 197); — Уже ж або обпоїла, або підкурила чимсь. А тільки він [чоловік] з її волі ніяк не вийде: мов тая дитина, за спідницю держиться, зовсім свого глузду рішився (Дн. Чайка, Тв., 1960, 78). 2. Розумний зміст чого-небудь; рація, смисл. [Анна:] Скажіть, навіщо втікати нам тепер? Який в тім глузд? (Л. Укр., III, 1952, 394); Стаття В. Засулич — такий набір курйозів, з точки зору логіки і азбуки марксизму, що у читача, природно, може з’явитися думка, невже ж нема якогось іншого глузду в цьому безглузді? (Ленін, 19, 1950, 361); Тепер війна вже не здавалась йому, як під румунськими дотами, незрозумілим страховиськом, що в ньому важко було добрати глузду (Гончар, І, 1954, 377). ◊ Здоро́вий глузд — тверезе розуміння речей; розсудливість. Боляче змагалися розум і честолюбство. Переміг здоровий глузд: Йосиф Завадка остаточно вирішив забрати сина з гімназії (Вільде, Сестри.., 1958, 120); Йшли роки. Здоровий глузд і логіка підказували [Вікторові], що пора вже обзавестися сім’єю, а серце не приймало нікого (Руд., Вітер.., 1958, 154). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 87.... смотреть
Съезжать (сходить) с глузда. Волг. Терять рассудок. Глухов 1988, 156.Глузду не сварить кому; глузды не варят у кого. Пск. Шутл. Об утрате способности п... смотреть
ГЛУЗД м. или глузды мн. южн. зап. ум, память, рассудок, толк; | мозг. Сбился с глузду, с толку; спился с глузду, с ума. Отбить глузды, бить по голове. На всю Польшу один комар глузду принес. Глуздырь м. глуздырко ж. умник, разумник; внасмех, дурень. Глуздовать, шуточно глуздырить, мозговать, мужевать, думать и рассуждать о чем, толковать. Глуздачить кур. глуздать смол. темяшить, бить в голову, колотить. Глуздить пск. глуздать вологодск. тешить, потешать, смешить, веселить, забавлять; | арх. скользить, см. глудкий. | твер. бить по голове; | грызть голову, журить. Глуздануть кого, гвоздануть, дать остолбуху, тумака, ударить по голове. <br><br><br>... смотреть
1) (рація, смисл) senseздоровий глузд — (common) sense, mother wit2) (розум) mindз'їхати з глузду розм. — to craze, to go out of one's mind (head)чи ти... смотреть
а "разум, ум, память, мозг", диал., южн., отбить глузд "ударить по голове, лишить чувств", укр. глузд – то же, блр. глузды мн. "мозг".Возм., родственно д.-в.-н. glau "умный, опытный, рассудительный", гот. glaggwo, glaggwuba "точный", др.-исл. gloggr "умный, ясный, острый"; см. Бернекер 1, 309, который указывает еще на норв. klyse "слизистый ком", ср.-нж.-н. klus "масса". Сомнения по поводу обоих сравнений см. у Брюкнера, KZ 48, 207.... смотреть
-у, ч., розм. 1) Те саме, що розум. •• З глузду з'їхати — втратити розум, стати божевільним. 2) Розумний зміст чого-небудь; рація, сенс. •• Здоровий г... смотреть
ім (розум) intellect; mind; reason; (менталітет) mentality • втрачати ~ to go mad; [перен] to be crazy (about) • з тверезим ~ом і при твердій пам'яті of sound mind and memory; sane and in full control of one's mental; powers • нормальний стан ~y; balance of mind • здоровий (тверезий) ~ sound; mind... смотреть
【阳】 理智, 理性; 口 机智Здоровий глузд 健全的头脑Прийти до глузду 清醒З'їхати з глузду 发疯
[hluzd]ч.1) rozsądekздоровий глузд — zdrowy rozsądek2) sens
-у, ч. , розм. 1》 Те саме, що розум.З глузду з'їхати — втратити розум, стати божевільним.2》 Розумний зміст чого-небудь; рація, сенс.Здоровий глузд — ... смотреть
разг. толк; смысл (разумное основание) здоровий глузд — здравый смысл з'їхати [зсунутися] з глузду, рішитися глузду — грубо помешаться, разг. рехнуться, тронуться, свихнуться, спятить (с ума)... смотреть
[глузд]-зду, м. (на) -з'д'і
розум, інтелект; (у чім) сенс, рація, зміст; (здоровий) розсудливість.
Глузд, -ду, -дові; глу́зди, -дів
lat. glusdум, разум, здравый смысл
-у m rozsądek здоровий ~ zdrowy rozsądek
глузд іменник чоловічого роду розм.
Förnuft, vett
Fornuft, vett
{глузд} -зду, м. (на) -зді.
Fornuft
Розум
Ум, разум, здравый смысл
глуздум, рассудок
აზრი; გონი
глузд, -у
розум
розум