Смотреть больше слов в «Этимологическом словаре русского языка»
ГОРЯ́НИН, а, ч.Житель гір; горець.Інодi проїжджав на гору маленьким iшаком, худеньким i довговухим, величезний, гладкий i пузатий горянин (В. Сосюра);З... смотреть
ГОРЯ́НИН (житель гір), ГО́РЕЦЬ, ГІРНЯ́К розм., ГОРІШНЯ́НИН діал.; ВЕРХОВИ́НЕЦЬ (житель Карпат). Першого стрічного горянина Артьомов питав: "Які там, аж... смотреть
імен. чол. роду, жив.горец
"житель правого, горного берега Волги", от гора. Отсюда (с диссимиляцией) фам. Горяинов вместо *Горянинов; см. Соболевский, РФВ 64, 139.
-а, ч. Житель гір; горець.
див. горець
див. житель
див. горець
Горя́ни́н, -на; горя́ни, -ря́н
(житель гір) горець, (з Карпат) верховинець.
горя́нин іменник чоловічого роду, істота
-а, ч. Житель гір; горець.
Bjergboer
Bergsbo
Fjellbu
Драсён
-янка см. Горец.
-а m góral
горянин, -а
драсён
драсён
მთიელი
горец